Павло Тичина

Вітер
Не вітер — буря
Трощить, ламає, з землі
За чорними хмарами(з блиском

По хліб шла дитина — трояндно
: тікайте
стріляють, ідуть
Розкинуло ручки —

Десь надходила весна
— Я сказав їй: ти весна
Сизокрилими
У куточках на

Не вітер — буря
Трощить, ламає, з землі
За чорними хмарами(з блиском
ударами

Душа моя — послухай
Як яблуня в цвіту
Моє життя, — кохана,
Мов срібнотканий сон

Гаї шумлять —я слухаю
Хмарки біжать —милуюся
Милуюся-дивуюся,чого душі моїйтак весело
Гей, дзвін гуде —іздалеку

Ви знаєте, як липа
У місячні весняні ночі
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі

До кого говорить
Блок у могилі
Горький мовчить
Рабіндранате-голубе

Інакше плачуть хмари і стогне буйний вітер:
В їх горі щира кротість і саможертви зміст
Чи нам же розгадати природи риси літер
Людина і в стражданні страждаючий артист

З кохання плакав я,
Над бором хмари
Той плач між нею, мною став
Мамуровим

Нікого так я не люблю,як вітра вітровіння
Чортів вітер
Проклятий вітер
Він замахнеться раз —рев

І являвсь мені
В громі, бурі і росі,
У веселках,
І в симфонії комах