Богдан Лепкий

Голгофа, хрест,
Страшні, криваві
Товпа
Розпни

Посеред нив стирчить самотній плуг,
Незорана земля лежить в округ
Леміш заржавів, срібне
Зчорніло й диким зіллям обросло

Набік життя, журбо дрібна
Набік, марні тривоги
Крізь темний бір до ясних
Прорубую дороги

Не виллєш сліз,
Не виллєш
Ніколи, ах ніколи
Життя, як той скрипливий віз,

Листками вітер котить,
І кидає в болото;
Стежками попід
Бездомний сум блукає,

Одинокий сиджу над рікою,
Одинокий з думками, з журбою
Вечоріє, за горами гасне,
Як небесна ватра, сонце ясне

Глухе, бездушне
Напало землю
Цвіти мруть,
Поля байдужно снігу ждуть,

Вороне чорний
Ти з якого краюлинеш
Кров
кров

Глухе, бездушне
Напало на землю
Квіти мруть,
Поля байдужно снігу ждуть,

Калино-малино, чом листячко
І мечеш на фалю
Дівчино-рибчино, чому мене
Від себе без жалю

Чого ж ти, море, та розхиталося,
Мов колиска новенька,
Чого ж ти, серце, та розридалося,
Мов дитина маленька

Минеться ніч, розвієсь тьма,
Просниться чорний сон
Настане день
Життя,