Ой не крийся природо

Ой не крийся, природо, не крийся,що ти в тузі за літом, у тузі.

У туманах ти сниш… А чогось так сичірозридалися в лузі.

Твої коси від смутку, від сумувкрила прозолоть, ой ще й кривава.

Певно, й серце твоє взолотила печаль,що така ти ласкава.

А була ж ти — як буря із громом!

А була ж ти — як ніч на

Безгоміння і сум.

Безгоміння і сон.

Тільки зірка

Ой там зірка десь впала, як згадка.

Засміялося серце у тузі!

Плачуть знову сичі… О, ридай же, молись:ходить осінь у лузі.1915