1 min read
Слушать(AI)Подивилась ясно
Подивилась ясно,— заспівали скрипки!
Обняла востаннє,— у моїй
Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді.
Заспівали скрипки у моїй душі!
Знав я, знав: навіки,— промені, як вії!
Більше не побачу,— сонячних
Буду вічно сам я, в чорному акорді.
Промені — як вії сонячних очей!1918
Павло Тичина
Па́вел Григо́рьевич Тычи́на (рус. дореф. Павелъ Григорьевичъ Тычининъ; укр. Павло Григорович Тичина; 1891[2]—1967) — украинский советский поэт и
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
З кохання плакав я ридав
З кохання плакав я, Над бором хмари Той плач між нею, мною став Мамуровим
Не знаю і сам я за що так люблю
Не знаю і сам я, за що так Безщасную тую Вкраїну мою За що так кохаю І що у їй є
Плуг
Вітер Не вітер — буря Трощить, ламає, з землі За чорними хмарами(з блиском
Гаї шумлять
Гаї шумлять —я слухаю Хмарки біжать —милуюся Милуюся-дивуюся,чого душі моїйтак весело Гей, дзвін гуде —іздалеку