Закучерявилися хмари.
Лягла в глибинь
О милий друже, — знов недуже
О милий брате, — розіп’яте
Недуже серце моє, серце, мов лебідь той ячить.
Закучерявилися
Женуть вітри, мов буйні тури!
Тополі арфи
З душі моєї — мов лілеї
Ростуть прекрасні — ясні, ясні
З душі моєї смутки, жалі мов квітоньки ростуть.
Женуть вітри, мов буйні тури!
Одбивсь в озерах настрій сонця.
Снує про давнє
Я хочу бути — як забути?
Я хочу знову — чорноброву?
Я хочу бути вічно-юним, незломно-молодим!
Одбивсь в озерах настрій сонця.
І сміх, і дзвони, й радість тепла.
Цвете веселка
Сум серце тисне: — сонце! пісне!
В душі я ставлю — вас я славлю!
В душі я ставлю світлий парус, бо в мене в серці сум.
І сміх, і дзвони, й радість тепла.(1915)
