вже - Популярные cтихи, рассказы и фанфики

Щасливе вже дитинство промайнуло,
В моїх очах світилася зоря.
Ця пісня наче знову колискова,
Здригнулася, як пісня солов'я.
Якби ж могла я повернути,

Вже пролісками сніг запах,Хоча мороз щоки рум"янить,
І близько-близько десь весна
Летить на кониках буланих.
Крилатих вісників-гінців
Поперед себе посилає,

Минулося
І вже не треба
Воно минуло, не болить
Над білим полем біле небо,

Вже осені кругом
І павутиння срібно простяглосяміж саду віт
Упавши в небуття,пожовклий лист торкнув моє волосся,немов шепнув:
Забудь, забудь про все,як я забув про те, що звем життям ми

Вже голова моя, як амфора, —
Домівка віршикам-думкам.
І віднайшов свого співавтора:
Пишу я з горем пополам.

Де ви, грузини, де ж ви, дагестанці
Чечня розп’ята вже; прийдіть
Поглянути, бо скоро (завтра
І вас розпнуть на крицянім мечі

Вже в далині високій сяють зорі,
Густий туман над озером повис,
І спить земля, і води сплять прозорі,
І тихо спить густий зелений ліс

Муміфікую вже, так, так,сувої споминів і втрат,гарячо-журний снігопад,можливість зрад,можливість волі,а під очима накип солі —чи ти повернешся назад
О доле
Коли
Бо думка йде вже навпрошки —я не спішу і спотикаюсь

Ця п’єса почалася вже давно,
I лиш тепер збагнув я: то вистава,де кожен, власну сутнiсть загубивши,i дивиться, i грає
Не живе
Отож менi найщасливiша рольдiсталася в цiй незнайомiй п’єсi,в якiй я слова жодного не вчив(сувора таємниця)

Ти вже прилетіла? Чи ти ще в повітрі?
Чи ти стоїш в черзі біля своїх валіз?
Чи куйовдиш власне волосся на вітрі
Поки вікна відкриті, поки в серці розріз.
Ти хочеш пробігтися по карті думок

У тій криниці час стояв забутий, —води із неї вже ніхто не пив,у ній гніздилась чорнопера сутіньі падав стрімко тільки дощ сліпий
І маятник у ній не хилитався,обличчя поспливали слюдяні,і тхнуло нуддю та стоячим часомтак, ніби розкладався він...

Пізнавши далечінь, вже не біжу шалено,розчахнуто живу між «вчора» і «тепер»,і клопоти мої дрібним-дрібні щоденні:дивитися у глиб незрушених озері згадувати те, чого давно немає:б’є перепел в житах, що стали, наче мур,виблискує коса і простір відкр...