1 мин
Слушать(AI)“Минулося І вже не треба”
Минулося.
І вже не треба.
Воно минуло, не болить.
Над білим полем біле небо,
В гнізді сорочім сніг сидить.
І тихо видно білі дива,
На руку руку ніч
А тінь тремтливо-полохлива
Хтось наче йде!
Хтось наче
Минулося… Твоя ця
Ина,
Цей подих опівнічних губ,
Ця купина неопалима
Забув би вже, давно забув!
Над білим полем біле небо,
На руку руку ніч
Воно минуло — так і
Це щастя — трясця:
І вже не скоро відійде…1963
Вінграновський Микола
Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Романс
Не говори, не Про світанковий яр, Там сплять прощання Під вибухами хмар
“Півпуда бринзи і корзина перцю”
Півпуда бринзи і корзина перцю, І сірий дощик скаче в Як доведеться, то вже й З тобою й
“Стояла в травах ніч а трави пахли літом”
Стояла в травах ніч, а трави пахли літом, За кленами сіріло джерело, І небо йшло задумливо над світом, І довгі зорі сіяло крізь віти,
Гоголю
В Холодній Балці ніч відьмача, Чорти в зеленому чаду, І на вогні стегно Чортам обслинює губу
