1 min read
Слушать(AI)“Минулося І вже не треба”
Минулося.
І вже не треба.
Воно минуло, не болить.
Над білим полем біле небо,
В гнізді сорочім сніг сидить.
І тихо видно білі дива,
На руку руку ніч
А тінь тремтливо-полохлива
Хтось наче йде!
Хтось наче
Минулося… Твоя ця
Ина,
Цей подих опівнічних губ,
Ця купина неопалима
Забув би вже, давно забув!
Над білим полем біле небо,
На руку руку ніч
Воно минуло — так і
Це щастя — трясця:
І вже не скоро відійде…1963
Вінграновський Микола
Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Вогненна людина
Не в кам’яній, не в дерев’яній ері Зустрілися ми в атомній добі, В жахких реакціях негаснучих матерій, У плоті вогненній з’являюся тобі
Літній ранок
Джмелі спросоння — буц — лобами Попадали, ревуть в траві І задзвонили над
“Уже тоді оповесні коли”
Уже тоді, оповесні, Горища пахнуть першим І гарбузи цвітуть між картоплями, Уже тоді прощання
“Сміятись вам мовчати вами”
Сміятись вам, мовчати вами, Вашим ім’ям сповнять І тихотихими Проміння пальчиків
