Павло Мовчан

Чом у вікно на льоту заглядаєте?
Чи ж до вечері нічого не маєте?
В мене пушинка — дрібненька зернинка,
що залетіла на ніч для спочинку…В кухлі вода голубіє, як пташка,—

На ліве плече обернувся —
замети холонуть,
на праве — купають лоша у чотири долоні,
і річка тече через око глибокетуди, де не мірявся простір на кроки.

Дерево пам'яті в тридцять кілечок,
чи ж пам'ятаєш дзенькіт вуздечок?
Кінь норовистий пробував кору,
вкритий лускою — листям прозорим.Наче линовище, тінь, трачена пилом,

І поле перейшов,
переступив зелину,
у рукаві приніс
довірливу хмаринуі видихнув з грудей

1
Не торопко і не тягуче прокручується середа,і спрага не така пекуча, не п’ється навхильці
Мов перейнявся іншим часом, і спрагу іншу перейняв,і пристрасті лихі пригасли, у поле відпустив
З височини свойого тіла побачив ближчу далеч...

Тільки й видно було, що руку,а за нею не розпізнати імені,ані змісту очей, ані жодного звуку
Тільки широка долоня, ширша за світ
Гойдати колиску, місити тісто, пестить тиху кульбабу
О руко

Йдуть дощі неситі на сніги нечисті,не згадаю гадки і не змислю мислі
Збавлене чи збуте,стерте чи забуте,березень минувся чи прожився лютий
Зменшується білість, чорнота зростає,крапелини спілі віття угинають —стончуються пучки, і долоні в...

По сліду каменем котила,
піском кропила, де ступну,
моя насущнице, немила,
у гніві я не обернусь…Долоні багнуть відлетіти,

Золота маска сонця впікалась в обличчя:запечатувавсь дух, очі піт
Та й висока ж ціна за дешеве величчя —знеосіблений лик, зверху плівка
Облягає всю плоть золота оболонка,і стає захисною глуха нагота;затікає за шкіру розтоплений тонкодля ...

У незгасаючім згасанні,у непросвітленім туманізозуля кличе-покликатебе, та голос двійникадо неї з лісу обізвався —і ти здригнувсь: душа лункамиттєво заніміла в страсі
А думалось, що ти одинсобою простір весь заповнив,ти ж — з близнюків, двох ...

Не додалось, не віднялось з роками
Слух став тугішим, а очі вужчими
Дорогу ловлять ноги,рука сполохана шукає патерицю,щоб передать своє тремтіння їй,а ти шукаєш слово,щоб все побачене, почуте, пережитеним висловить
Кому

Напоєна вогнем, насичена паланням,
зависла над селом підхмарена блакить,
поширшала, мов звук, вечірня мить зростання:
женеться вгору тінь — її не зупинить.І збільшена бджола свій лет дзижчанням ширить,