Стус Василь

Стус Василь

1,000 карма
Стихи Стуса Василя. Васи́лий Семёнович Стус (6 января 1938 — 4 сентября 1985) — украинский поэт, диссидент, политзаключённый. Герой Украины (2005 — посмертно). Автор стихов: Марко Безсмертний, Так тонко-тонко сни мене вели, Костомаров у Саратові, Пам’ятi МК Зерова, Перевиховання и др.
Все работыПоиск

“Напередодні свята”

от·
Напередодні свята,коли люди метнулися по крамницях,виносячи звідти шпроти, смажену рибу,шинку і горілку з перцем,якийсь дивак, обутий в модні черевики(такі тиждень тому були викинулив універмазі
Україна” — двадцять двап’ятдесят з навантаження...
Читать дальше

Марко Безсмертний

от·
Напередодні всенародного святапокинувши могилу,
Марко виграбався на світ,розрівняв землю,щоб ніхто не помітив утечі,зайшов до найближчого райкому партії,вбрався в службовий одяг(йому попалися червоні сап’янці,сині шаровари з червоним поясомі ...
Читать дальше

“Як страшно відкриватися добру”

от·
Як страшно відкриватися добру
Як страшно зізнаватись, що людинаIще не вмерла в нас
Як страшно ждати,коли вона захована помреу темряві, щоб нишком відвезтина цвинтар душ, і щастя запопасти,якого вже до ран не прикладеш
Як вабить зло
Читать дальше

“Так тонко-тонко сни мене вели”

от·
Так тонко-тонко сни мене велиповз кучугури й урвища — додому,туди, назустріч горю молодому,де в кілька вод мої жалі теклиустами матері, дружини й сина
Знялась моя жалоба до небес,бо замість дому був дубовий хресттак грубо струганий
І в т...
Читать дальше

Костомаров у Саратові

от·
Але що ж робити живій душі у цій державі смерті
В
МисикIЗа роком рік росте твоя тюрма,за роком рік підмур’я в землю грузне,і за твоїм жалінням заскорузлим,за безголів’ям — просвітку нема
Живеш — і жди
Читать дальше

“Я сидів на весіллі”

от·
Я сидів на весіллісеред поважних молодиків —у того голос, наче в диякона,той остаточно схрип від горілки й співу,а та в котрий вже раз переконувала присутніх,що не така вже й дурепа,як здається на перший погляд
Я вигукував з усіма “гірко
Читать дальше

Редьярд Кіплінґ  – Синові в перекладі Василя Стуса

от·
Редьярд Кіплінґ – Синові (в перекладі Василя
Коли ти бережеш залізний спокійвсупір загальній паніці й клятьбі,коли наперекір хулі жорстокійміж невірів ти віриш сам собі
Коли ти вмієш ждати без утоми,обмовлений, не станеш брехуном,ошукани...
Читать дальше

Пам’ятi МК Зерова

от·
Колеса глухо стукотять,мов хвиля об паром,стрiчай, товаришу Хароне,з лихом i з добром
Колеса б’ють, колеса б’ють,кудись торують путь,уже й додому не вернуть,додому — не вернуть
Колеса глухо стукотять,колеса стукотятьв христа, в вождя, в ...
Читать дальше

“Сидимо біля погаслого вогнища”

от·
Сидимо біля погаслого вогнища,перетрушуємо в долонях попіл,розтираємо витухлі геть вуглини:а що як зажевріє раптом жар
Тут темно і темно там і ще далі темно,але жар ніби жевріє
Ось він
задумано каже друг,очі його туманіють страхом
Читать дальше

Перевиховання

от·
Пан-отцяобернулина войовничого
Спочатку він опирався:як це пройтидо самого краю свого тілааби увійти в антисебе
Все одно, що
Та з часом таки
Читать дальше

Цей біль – як алкоголь агоній”

от·
Цей біль — як алкоголь агоній,як вимерзлий до хрусту жаль
Передруковуйте прокльониі переписуйте печаль
Давно забуто, що є — жити,
I що є — світ, і що є — ти
Читать дальше

“Колимські закували зозулі”

от·
Колимські закували зозулі,шумує потік, молода шипшинажовтавий стромить лист
Легкі хмаркина порцеляновому виснуть небі
А я на цій модриновій колодічитаю про засланця-пустуна
Пусте, пустуне
Читать дальше

“Як добре те що смерті не боюсь я”

от·
Як добре те, що смерті не боюсь яі не питаю, чи тяжкий мій хрест
Що вам, богове, низько не клонюсяв передчутті недовідомих верств
Що жив-любив і не набрався скверни,ненависті, прокльону, каяття
Народе мій, до тебе я ще верну,і в сме...
Читать дальше

“В мені уже народжується бог”

от·
В мені уже народжується бог,і напівпам’ятний, напівзабутий,немов і не в мені, а скраю смерті,куди живому зась — мій внук і прадід —пережидає, заки я помру
Я з ним удвох живу
Удвох існую,коли нікого
I гримить біда,мов канонада
Читать дальше

“Я йшов за труною товариша й думав”

от·
Я йшов за труною товариша й думав:щастить — таки людям,задер ноги, i нiякого тобi клопоту,востаннє блиснув голими стегнами покiйника,а свiт хай собi ходить хоч на головi
Та коли ми прийшли на цвинтар,побачили стiльки машин, фургонiв, катафалк...
Читать дальше

“Ця п’єса почалася вже давно”

от·
Ця п’єса почалася вже давно,
I лиш тепер збагнув я: то вистава,де кожен, власну сутнiсть загубивши,i дивиться, i грає
Не живе
Отож менi найщасливiша рольдiсталася в цiй незнайомiй п’єсi,в якiй я слова жодного не вчив(сувора таємниця)
Читать дальше
Показать больше