Борис Грінченко

Ти наді мною в темні
Ніколи не стуляла очі,
І сповивала, і кохала,
Мене малого доглядала

Він українець — це запевне,
Бо хвалить сало й галушки,
Та ще вишиванії
Бере він на ніч сорочки

М, що збираються раз на рік на Шевченкові роковиниспівати гімн
Ще не вмерла
Ще не вмерла Україна,
Але може вмерти:

Вона співа — і серця
У згуки ті вона перелива,
Горять огнем безмірного
Її пісень пекучії слова

Я ніч не спав,— заснуть не мав я сили,
І бачив я, як зорі
В досвітній час і мерхли, і біліли,
І потім всі погасли в далині

В далекім, о браття кохані, од мене ви краї,
Та душу свою я із вашими щиро єднаю,
Одні в мене думи і муки однакові з вами,
То й серце болить моє з вашими вкупі серцями,

Приходить час, приходить
Сказати кожен мусить з нас,
Чи він народу вірний син,
Чи тільки раб похилий він,