Неоніла Володимирівна Гуменюк

Березень, березень ти, березіль,
Весноньку красну клич звідусіль,
Проліски хай розсипа по землі,
На крилах тепло хай несуть журавлі.

З народу вийшов і писав для нього,
Пензлем чаклував, неначе маг.
Ні, не забути генія такого,
Ім"я Шевченка житиме в віках.

Як добре мати гарних, вірних друзів,
Які з тобою в радості і в тузі,
В скрутну годину та щасливу мить.
І руку дружби простягти готові

Весною юність одцвіла,
Молодість літом відбуяла,
Життєва осінь вже прийшла
І на порозі тихо стала.

Дзвенять струмки піснями стоголосими,
Підсніжник білий сонечку всміхнувсь,
І віддзеркалюють фіалки в небі просинню,
Щебетом птаство прославля весну.

Озерця синяви п"янкої
В очах твоїх,
Краплини течії стрімкої
В очах твоїх.

Дивиться з Небес Небесна сотня,
Бо душі героїчні нині там.
За правду, незалежність і за волю
Кожен із них життя своє віддав.

Вже пролісками сніг запах,
Хоча мороз щоки рум"янить,
І близько-близько десь весна
Летить на кониках буланих.

Туди лину думками і серцем,
Де під лісом білесенька хата,
Очеретом поросле озерце,
Там збирали ряску каченята.

Тим, кого по справжньому кохаєм,
Нині "валентинки" надсилаєм,
Даруємо їм ласку і тепло.
Хай же день святого Валентина

Помолимося за синів,
Які захищають Вітчизну,
Хай Бог дасть здоров"я їм.
За тих, хто в бою загинув

У віршах - доленька моя,
У творчих пошуках - всі роки,
Стрімка бурхлива течія
Снаги й горіння.Та неспокій.

Доле жіноча, яка ти примхлива,
Сумна і весела, а то й вередлива.
То ніжністю серце, буває, огорнеш,
А то вдягнеш жінку у жалібно-чорне.

Серпантином-інеєм
Дерева покриті,
Зимонька дарує всім
Неповторні миті.