2 min read
Слушать(AI)А вже з тої криниченьки
У тій криниці час стояв забутий, —води із неї вже ніхто не пив,у ній гніздилась чорнопера сутіньі падав стрімко тільки дощ сліпий.
І маятник у ній не хилитався,обличчя поспливали слюдяні,і тхнуло нуддю та стоячим часомтак, ніби розкладався він на дні.
О водо мертва!
Я тебе напився,і позначила жили чорнота.
Я ліг грудьми — у тебе задивився:перед очима чорна
Моя ти ямо!
Тріснута зінице,затерпли губи тамувати біль,пружина крику впала у криницю,і я відчув копальню у собі:але сіль вибрана — одна ропа зосталась,волоссям в жилах мертвий час стояв,замість води вхопив губами смалецьі тріснуте обличчя залатав!
Прибутий, бутий, вибутий, забутий, —корону цямрин знято з моїх губ,щоб нижче лет заточувала сутіньі попелом виповнювався зруб.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Сліди
Вийшов — дорога гуляє сама по собі,перепочивши при ярій вербі,в землю пустивши мичку коріння,щоб запастися довгим терпінням Глянув: дорога струмує піском,не перейняти її батіжком —з яру на гірку, з шпилю в яроквіється весело пилу клубок ...
Серпневий листок
Над водою вогняноютонко стелиться туман,кружеляє над тобоюлист торішній, як гавран Позолотою шурхоче,теплу хвилю наганя,залетіти в очі хоче,щоб розвіять фарби дня Я віддмухую від себе,відганяю його пріч,та, немов сучок у небівищербивсь, ...
Пастораль
Обтяжені випом старі міхи лежалина тесаних столах, що в землю уросли,і лунко струмінь гнувсь веселого врожаю,що запахом землі нам голови хмелив Припізнений цей смак, та невтоленна спрага:на випині стегна дріма моя рука,і молоде вино по жилах,...
При місяці
Все скрадене, розрівняне, сріблястепринаджує, мов куряву, припасти,дочасно заніміти, сріблом стать,яке позначить місячна печать Чи ж буде так: рівнинна рівнота,і нікому цей простір запитатьпро суть краси тонкої, наче плівка,про сухоцвіт, де н...
