До народу українського

Народе мій!

Зблукавшись у темноті,

Не бачачи, на знаючи шляхів,

Вбиваючи всю силу на роботі,

Що не дає й хвилини на спочив,

Знемігшися, не хочеш ти спитати,

Куди іти, в своїх поводирів,

Йдеш навмання, бо звик уже блукати,

Бо всі уже стежки ти погубив.

Народе мій!

Тяжка твоя темнота!

Болить душа дивитись, як ти

Не хочеш геть іти з того болота,

Що у йому ти вгруз на глум людям!

Болить душа!

Але ж твою

Простить тобі, хто зрозумів її:

Бо завели себе у ту

Вони ж таки, проводирі твої!

1896 г.