1 мин
Слушать(AI)Доки
Минає час, минають люди;
Ми всі ждемо того, що буде,
І кажем всі: давно вже час,
Щоб воля та прийшла й до нас,
А все її нема, не
А час не жде, а час не жде!..
А час не жде, а час летить,
А серце змучене болить,
Бо довгий гніт минулих
Його украй вже пригнітив,
І тяжко так, що, може,
Гіркими плакали б слізьми,
Якби не гніт цей днів тяжких,
Щоб нас за довгий час
І одслід навіть з мук
Ховать в душі без сліз і слів.
І так на світі живемо,
На плечах лихо несемо.
І доки будемо так жить?
Ніхто не скаже — все мовчить!1881
Борис Грінченко
Бори́с Дми́триевич Гринче́нко (укр. Борис Дмитрович Грінченко; 9 декабря 1863 — 6 мая 1910) — украинский писатель, лексикограф, переводчик и укр
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Я ніч не спав— заснуть не мав я сили
Я ніч не спав,— заснуть не мав я сили, І бачив я, як зорі В досвітній час і мерхли, і біліли, І потім всі погасли в далині
І світ воскрес! І працівник великий
І світ воскрес І, працівник великий, Устав орач і плуг важкий підняв Де був колись пустир
Матері
Ти наді мною в темні Ніколи не стуляла очі, І сповивала, і кохала, Мене малого доглядала
Лежали скрізь замети сніговії
Лежали скрізь замети сніговії, Давили все, загинуло життя, І не було, здавалося, На кращих днів квітущих вороття