1 min read
Слушать(AI)Переляканий
Певна річ, що я
Просто до
Рідну мову та пісні,
Україну.
Певна річ, — бажав би
Рідної
І народові в добрі,
Не в убозтві жити.
Певна річ оце усе!
Тільки ось де лихо
Кажуть нам: не ворушись,
А сиди лищ тихо!
Як вкраїнську мову
Уживати буду?
Тадже лиха я
За це не відбуду!
Про просвіту рідну дбать?
Та як же тут дбати,
Та за цей сепаратизм
За залізні грати!
Дбати, щоб убозтва й
Не було в народі?
Та се просто, скажуть,
Анархізм, та й годі!
А як скажуть: гине все,
Просто в Сибіряку!
Тільки здумаю —
Зараз з переляку.
Ні, хоч дуже я
Україну-неньку,
А сидітиму
Краще потихеньку.1892
Борис Грінченко
Бори́с Дми́триевич Гринче́нко (укр. Борис Дмитрович Грінченко; 9 декабря 1863 — 6 мая 1910) — украинский писатель, лексикограф, переводчик и укр
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Вона! Вона! Я бачу — між кущами
Вона Вона Я бачу — між Рукав уже з сорочки забілів;
Присвячую МГ
Кохана єдина Ми вкупі з Робили над ділом святим, Ми вдвох однією журились
Я ніч не спав— заснуть не мав я сили
Я ніч не спав,— заснуть не мав я сили, І бачив я, як зорі В досвітній час і мерхли, і біліли, І потім всі погасли в далині
Своїм братам
В далекім, о браття кохані, од мене ви краї, Та душу свою я із вашими щиро єднаю, Одні в мене думи і муки однакові з вами, То й серце болить моє з вашими вкупі серцями,
