1 мин
Слушать(AI)Українець
Він українець — це запевне,
Бо хвалить сало й галушки,
Та ще вишиванії
Бере він на ніч сорочки.
Колись він навіть — хоч давненько
Щось написав чи переклав,
Але ж цензура — боже — люта!
І пер він більше не псував.
Колись кричав:
Народ люблю я!
За його хрест би я
І за народ в
Пролив дрібних він з ложку сліз.
Але ж народ — темнота темна
І віршів тих не зрозумів,
Мужицтво кинувши, герой
На “тепле місце” десь засів,
І хоч накази часто пише,
Щоб в шори брали мужиків,
Але ж він каже:
Люблю я так, як і любив”.
Він галушки і досі хвалить,
І
Кобзаря” бере читать,
І напідпитку
Слова вкраїнськії вживать…1892
Борис Грінченко
Бори́с Дми́триевич Гринче́нко (укр. Борис Дмитрович Грінченко; 9 декабря 1863 — 6 мая 1910) — украинский писатель, лексикограф, переводчик и укр
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Смутні картини
Убогії ниви, убогії села, Убогий, обшарпаний люд, Смутнії картини, смутні-невеселі, А інших не знайдеш ти тут
Скоріш! Скоріш! Од сірого туману
Скоріш Скоріш Од сірого Самі шматки зосталися, ще мить
Землякам
М, що збираються раз на рік на Шевченкові роковиниспівати гімн Ще не вмерла Ще не вмерла Україна, Але може вмерти:
Подивись!
Подивись: весна устала, Сипле пишними квітками: Подивись: веселим Ожили степи з лісами;