Та де вона Невже її й не мати

Та де вона?

Невже її й не мати?

А вітер знов неначе

Гей-гей, воли, не гайтеся орати!»

Далекий згук за вітром долинув.

Це там орач оре велику

Серед твердих незайманих

І заклика на працю неліниву

Я в тих словах одмову зрозумів.

Так, се вона, відмова на питання!

Зникають геть зневіра та вагання,

Що душу всю вже змучили украй.

Одмова тут — і проста й зрозуміла:

Працюй, борись, аж поки буде сила,

І всіх людей до праці закликай!

1888 г.