Руденко Микола

Руденко Микола

1,004 карма
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкской группы. Автор стихов: Останній журавлиний крик, Знов насувається зима, Нейтрино, Поетові-лауреатові, Іще б мені хоч раз відвідати поляну и др.
Все работыПоиск

Люди мезоліту

от·
Музейні експонати
Їх скульпторові
За черепом створили
Така наука є
Читать дальше

“Останній журавлиний крик”

от·
Останній журавлиний крик,
Останнє золото берези
Їдкий туман в кістки проник,
Мов заборонок хижі леза
Читать дальше

Надія

от·
Як від стовпа і до стовпа,
Де дротом птаство володіє,
Так доля табірна
Проводить серце повз надії
Читать дальше

Ліси яких немає

от·
Зимові витівки на склі
Для мене був єдиний ліс,
Бо там
на батьківській землі,
Читать дальше

Череп Святослава

от·
Коли понад Дніпром вляглася
І з тихих плавнів потягнуло сном,
Князь печенігів марнославний
Підніс важкого келиха з вином
Читать дальше

Туга

от·
Оглянуся в години гожі:
Дерева є, і трави є
І гори на Карпати схожі
Усе таке, та не моє
Читать дальше

“Філософе з чарівними очима”

от·
Філософе з чарівними очима,
Із добротою в глибині зіниць
Ще є в нас, люба, крила за плечима,
Що не дозволять нам упасти ниць
Читать дальше

Березняк

от·
Був березняк — стрункі
Черкали темінь хмар важку
А восени
Жбурляли золото в ріку
Читать дальше

Зелена ліра

от·
Ні, не людину і не
До мене привела весна:
Під вишкою стояла ліра
Погнута, здвоєна сосна
Читать дальше

Кочовики й землероби

от·
1Навіщо стіни класти
Є колеса
Є дах із повсті й шкіри
Є степи
Читать дальше

“Можливо ти не Пенелопа”

от·
Можливо, ти не Пенелопа,
Та в цьому небагато зла:
Ти не на острові жила
Таке життя,
Читать дальше

Геродот і таври

от·
Реміння, звившись, мов руда змія,
Над веслами по голих спинах ляска
У колеса історії своя
З людської крові видобута змазка
Читать дальше

“Коли відлунює твій кожен крок”

от·
Коли відлунює твій кожен
І щось таємне мариться деревам,
Ти чув сріблистий передзвін
В морозну ніч у небі кришталевім
Читать дальше

Естафета

от·
Я знов дорогу пригадав
Та бурю, котра небо колихала;
Грозу, що царювала у
І шаблями вогненними махала;
Читать дальше

Пророк

от·
То ніч над нами чи істота чорна
На це ніхто б відповісти не зміг
І крутиться Земля, неначе жорна,
І зорі перемелює на сніг
Читать дальше

Трохи про надчуттєве

от·
Людські чуття — дозорці півзаснулі,
Пташки з чавунним пір’ям на крилі
Відомо: люди в біополі
Кулі
Читать дальше
Показать больше