твій - Popular Poems and stories from category

Коли відлунює твій кожен
І щось таємне мариться деревам,
Ти чув сріблистий передзвін
В морозну ніч у небі кришталевім

Де твій читач, поете-еміґранте
Хто купить віршів наболілих том
Навіщо доторкаєшся до ран тистарого слова творчим долотом
Самотній ти — ніхто не знає хто ти

Чим зайнятий тепер твій меткий розум
Де він тепер у тебе блукає
Чого він бажає, чого уникає
Чи діє він впевнено, чи вагається

Я радо йду у твій полон,в зіниці звабливі і темні
Із човників твоїх долоньстікає сонця мед на мене
І виростає маєво густе,ростуть над нами дивні трави
І пахеш ти, як синій степ,омитий свіжими

Твій подих пронозить мене, наче воду у склянці, —хитається розум, вдихаються сльози в нестямці
Яка коловерть — колування зелини дрібної, —невипита смерть нахолола в напої
Життя недожите — пиття недопите з тобою
Журбою розведена раді...

Де єсть твій дім, твій тихий дім
Скажи, мій любий брате…”
Ударив нагло ясний грім,
Спалив мій дім, звалив мій дім,