Я був не з криці, не з заліза, не з бетонутоді, коли безправний без мети ходив,і люди українські пити й самогонумені давали, мов джерельної води
І там, де з праці кам’яніють в пальцях жилиі висихає з горя слізне джерело,мене спочити люди част...
Око, око, не дуже бачиш ти глибоко
Т
Коли ти,
Боже, рушив світом зорі й водиі випустив на землю тварі і народи,то мусів би і вічну правду дати їм,що по заслузі насилає хмари й грім…щоб кожній нації хоч трохи дати небаі не ввести в з...
Тин із пожеж на захід упав,сонце вдавив у степи…там під житами козак умирав,кров його в землю текла крізь піски
З паном не бився козак за жупан,тяжко з ним бився за волю в степу:пояс червоний йому розірвавсьгострим багнетом,де ниви ростуть
Ніхто ні хусточкою не махав,і не казав ніхто “прощай”,коли мій поїзд від лісів і травмене відвозив у ґранітний край
А згарища і вдень, і в тьмущу темв нещаснім, змученім краюдиявольським світили ліхтаремв байдужість чорную мою
І люди, вб...
Л І1Давно за синю хмару сонце впало,з-над Києва пісок густий одплів,а денний клекіт одійшов помалутуди, де сквери квітнуть та гаїі веселять муровані будівліта ловлять роси із небес вечірніу соковитий та тремтючий лист,що на вітри небесні ясно звис...
Лікарня
Гармидер і крик божевільної баби
Немає глибокого неба,ні поля з ярами,
Чогось забарилась любову вінку із
Із Батьківщини рідної втікач,ще й еміґрант між втікачами,якому радощі чужі, і плач,і шепотіння серць ночами…з теплом тієї пісні на вустах,яку веде із мрії тугапо чужинецьких селах та містаху вічне царство духа,
Я йшов… Шукав серед баварських ...
Ох, недоле моя чорнопера,відведи від моєї душікожну діву, що любить озераі дзеркала, мов води в глуші,бо вона відчуватиме й шкуруу фрізера, що робить і зискі на нігтях жарінь манікюру,гарячішу за сонячний блиск
Бо вона на кожнісінький дотикйо...
В-ці
Коли зблисне річка в рогозі,під сонцем ринучи в стави,я босі ноги згадую в грязі,що мовчки бачили і ви
І відвертаюся лицем від плес,де й сонце соромом стає,бо ви його з водою, як з небес,у серце занесли моє
Я знов самотній і проклятий, —схилився тяжко до вікна:на мурах, ніби на розп’яттях,ворони виють в небеса
їх чую крики ізнадворуу серці зрадженім
Куди, куди втічу від горя,від тих зловісних голосів
Упала буря із-за боруна місто пилом...
Ох, ноче, ноче без луни і крикубез місяця і без зірниць,я знов твою пустелю дикуполохаю із-під ялиць
Шумлять гілляки таємничі бору,аж сніг спадає на пеньки,і в мене з ними разом руки вгору,здається, клякнуть вже віки
І знов, і знов душа ...
Я дівчину любив, люблю і нині,й вона мені сказала в пізній
І сонце й місяць розійшлись в долині…шліть старостів, і я піду за
І зникла в яр… Я ж вибіг на висотидивитися на стежку на снігу,з якої сонце сяло, повне цноти,як на стеблі лілея ...