Я вас любив, німуючи, то словомі вірив сліпо та тривожно знов,а ви боялися, щоб випадковоне виявив при людях я любов
Я вас любив, побожний, то злорікий,ви ж обминали, боячись, мене,і через те прощайте вже навіки,і хоч тепер вас серце обмине
Коли німують людські живі душі,тоді і роси кам’яніють на зелі,а очі в молоді, немов од суші,мертвіють, облітають навесні
Того, душе, на світляних розгонах,свої прозорі вікна розтворяйі випускай слова на землю чорну,де клекотять, мов казани, м...
Сучасне місто
Мій дух відкинуло у
За те, що небо вічно
Його на дальню височінь;
Я знов самотній і проклятий, —схилився тяжко до вікна:на мурах, ніби на розп’яттях,ворони виють в небеса
їх чую крики ізнадворуу серці зрадженім
Куди, куди втічу від горя,від тих зловісних голосів
Упала буря із-за боруна місто пилом...
Я дівчину любив, люблю і нині,й вона мені сказала в пізній
І сонце й місяць розійшлись в долині…шліть старостів, і я піду за
І зникла в яр… Я ж вибіг на висотидивитися на стежку на снігу,з якої сонце сяло, повне цноти,як на стеблі лілея ...
Ох, недоле моя чорнопера,відведи від моєї душікожну діву, що любить озераі дзеркала, мов води в глуші,бо вона відчуватиме й шкуруу фрізера, що робить і зискі на нігтях жарінь манікюру,гарячішу за сонячний блиск
Бо вона на кожнісінький дотикйо...
Кинув чумак село рідне,щоб шукати долі інде
В сірій свиті, йде не хуткоще й з верби пригубив дудку
Гей, гей, путь-дорога далека
Ой де обрій з небом злився,туди й чумак похилився,бо аж там, аж там дівчина,мандрівки його причина
Десь гори зеленіта море патлате
Там жінка вродливасина вродила
Соками повний із хмелю землі,він виріс на горах високих,мов дуб,що Дунай заховав між гілля
Бурі із моря над сином літали,наче у вирій важкі журавлі;із крил своїх пера гу...
Око, око, не дуже бачиш ти глибоко
Т
Коли ти,
Боже, рушив світом зорі й водиі випустив на землю тварі і народи,то мусів би і вічну правду дати їм,що по заслузі насилає хмари й грім…щоб кожній нації хоч трохи дати небаі не ввести в з...
Я був не з криці, не з заліза, не з бетонутоді, коли безправний без мети ходив,і люди українські пити й самогонумені давали, мов джерельної води
І там, де з праці кам’яніють в пальцях жилиі висихає з горя слізне джерело,мене спочити люди част...
Лікарня
Гармидер і крик божевільної баби
Немає глибокого неба,ні поля з ярами,
Чогось забарилась любову вінку із
Ох, ноче, ноче без луни і крикубез місяця і без зірниць,я знов твою пустелю дикуполохаю із-під ялиць
Шумлять гілляки таємничі бору,аж сніг спадає на пеньки,і в мене з ними разом руки вгору,здається, клякнуть вже віки
І знов, і знов душа ...