Вдосвітку змовкнуть труби органи й гітаривинайдуть раптом кола свої квадратуриі захворівши відчаєм архітектуритиша застигне темним гранітом нової
Під покривалом давніх часів заховавшисьвипнуться очі наче вузли на піднесених лицяхболю чекаючи ...
Хоч всеньку ніч краплинки зорепадушукай, та їх не знайдеш ти ніде,бо тільки-но зоря на землю пада,вона відразу квіткою стає
Горить її проміння — не згорає,згущавившись у теплі пелюстки,і пахощі чужого небокраюусе живе бентежать навкруги
...
Нишком неначе досвідчений євнухтихо мов нота що спить у трубіпо площині відображень непевнихйшов я повзбіжно самому
І невловимим чудовиськом Нессіспостерігав як тягнула свій хвіствиснаженість пасажирських експресіву експресивну наснаженість
Мені з безмежжя котрий ріккосмічний пише мандрівниклиста, в якому до сих пірклинопис марсіанських гірніким, хто зиркнув був у листі навіть мав до цього хист,нерозшифрований: не требачитати чужинецьке небо
І знов летять чернетки тишів прозорі ...
Космонавтам
Час цифри у століть числітахлює, взнавши гри закони:вмирають биті королі,хоч невпольовані дракони,недобудовані міськіпалаци та сільські хатини,незавойовані жінки,невідвойовані країни,усе чекають їхніх військ,наказів, закликів та
Від жовтневих дощів листя іржавієа речі виходять з помешканьі крокують по калюжамкрізь бризкотливе скливобезладу
Підшипники краплинмеханізму погодицокотять вкриваючиповерхню вітру ледь смугастоюгальванопластикоюметалізованого
Зношені реч...
А найголовніша безсоння потреба —то є плюскотіти обличчям в пітьмі,щоб в очі розплющені падало небо,щоб потім здригалися вії вві сні
Мовчазно з простору відстані робитьзоряна яхта в сузір’ї Кіляй розповідає зістарілий роботнам про планету
Слухаємо молоді та дурненькізопалу блиск не сховавши очейз вуст механічних лункі побрехенькипро батьківщину
Ніби колись не у небі п...
Нас, чорними зірками обпалениху кострубатих нутрощах всесвіту,несе гора, що улетілаз недобудованої планети
Несе гора, літаюча в просторі,наш корабель зі згаслими дюзамиі в мікрофонах виє тиша,стиснувши мозок до скам’яніння
Летить гора, щ...
Незграбний вітер віхоли хвостомгатив у хмаровища шкаралущуа я плив навздогін за тим плотомз якого впав у воду
З колод слизьких на ньому небокрайна ньому й пози людські позалюдськіале усе ж це згублений мій райщо може вир здолати
Праворуч...
Світло розбилось на скалки і в кришталевому смерку безладдяледве в очах палахкоче смуток вечірнім багаттямварево чорних сузір’їв ллє порожнеча венована керамічні обличчя ворога і
Відлюдкувате каміння викресливши з небокраюз прихистку хмар пур...
Егей музики
віє знов колючий вітер мандрівготичні простори небесіз обріїв здмухнувшита й кинувши в безоднюнестворених мелодійякі вагою небуттярозплескані до
Егей музики
нас настав світила колоталомв нового ранку мідний дзвіннесамови...