Кацай Олексій

Б.
Мозолевському Пагорб я розкопавіржавих мелодійа ввижались менізолоті скарбита в таїлищах іншопланетних лодійпам’ять зоряної
Я приймаю безнадеги повну дозу ізгадую рипучі скіфські пісні-і-і-іщо викручувало з себестарого возудерев’яне…

А найголовніша безсоння потреба —то є плюскотіти обличчям в пітьмі,щоб в очі розплющені падало небо,щоб потім здригалися вії вві сні.

Егей музики!віє знов колючий вітер мандрівготичні простори небесіз обріїв здмухнувшита й кинувши в безоднюнестворених мелодійякі вагою небуттярозплескані до
Егей музики!нас настав світила колоталомв нового ранку мідний дзвіннесамовито битий…

Звивається сузір’їв огудинняперетинаючи Чумацький Шляхі пуп’янок з рипучого каміннягойдаючись на зоряних вітрахздіймається кудись Протуберанцікружляють як вогненні упиріта надсилає він вночі і вранцібиття сердець ледь чутні позивніі в неродючій…

Коли я зістарюсь,то напишу мемуарипро височину майбуття,в якому я плив повсякденновсупереч хвилямпохмурого часуморя століть.
Про те майбуття,що повсякчасвиносить сотні наругвід теперішнього, але ліпитьз байдужих молекул хвилинприйдешнього…

Космонавтам
Час цифри у століть числітахлює, взнавши гри закони:вмирають биті королі,хоч невпольовані дракони,недобудовані міськіпалаци та сільські хатини,незавойовані жінки,невідвойовані країни,усе чекають їхніх військ,наказів, закликів…

На відстань невситеннукрізь безлад перелогуміж мною і землеюутиснулась
А в темряві обабічяк закоцюблі муримиттєвості зліпилисьу років
І щоби не синицюа журавля спійматине впоперек потрібноа вздовж її
Щоб десь в опівніч…

Крізь бурштинове мливоароматних обріївсяють і зорь прожектори й ліхтарики атомівмерехтять з лоскотливих порожнечнавіки липневого медвяного небасвітло якого речовиною прозоро згуслоі ось повільною цівкою з губ тремтливихцебенять слова невідоміі…

У венах кров застигла наче в дроті мідьі мармуровим світлом лиця оповитізавмерлі навіки по різні боки митісебе знайшовши врешт у всесвіті
Не міст брукований а невагома митькраї миттєвості єднає і у світінемає сил її утримать а графіттіслідів…

Зо шлаку тут сонцяі місяціне кругліа в металевій млідзвенять магнітні
Тут кожен промінь мов сталева нитьбринить в іділії геометричнійкрізь котру ртутна річкацебенитьбездушно наче той процес
І ніч немов лискучий антрациті механічно до…

Я жив як усі і багном сьогодення не гребаврослинно по вуха захряснувши в ньому бо знав щодерева вростають корінням у землю та гіллям у небой дороги понука гостріш відчувається в
Я жив як усі у блюзнірство традицій по рота улізшиі спостерігав…

Нишком неначе досвідчений євнухтихо мов нота що спить у трубіпо площині відображень непевнихйшов я повзбіжно самому
І невловимим чудовиськом Нессіспостерігав як тягнула свій хвіствиснаженість пасажирських експресіву експресивну…

Мов монстр предковічниймісто спитьа в його нутрощахпоплямлена очиськами юрмаа чи розквяцянаобличчями пітьмавивчає вулочок нуднихнудотні мудрощів кавернометріїневігластвалунинесамовитозрадившисвої дитячі сниі сиві зорі на проміння спершись…

Ми завжди потрібні й своєчаснібо життєвий хитросплет подійнавіть у жахливості прекраснийі солодкий в гіркоті
Ось котаючи слова по ротуя вчуваю цього світу суть —притаманний плоду присмак потуяк вітри дерева не
Притаманно нам біля…

Нас, чорними зірками обпалениху кострубатих нутрощах всесвіту,несе гора, що улетілаз недобудованої планети.
Несе гора, літаюча в просторі,наш корабель зі згаслими дюзамиі в мікрофонах виє тиша,стиснувши мозок до скам’яніння.
Летить…