Гра в дурня

Космонавтам

Час цифри у століть числітахлює, взнавши гри закони:вмирають биті королі,хоч невпольовані дракони,недобудовані міськіпалаци та сільські хатини,незавойовані жінки,невідвойовані країни,усе чекають їхніх військ,наказів, закликів та

Та з ризику зробивши зиск,недбало так, на перехрестібайдужих рухів Час-картяр,крутієм ставшизо сновиди,козирну шістку, мов кинджалотруєний, у туза кида.

І ось немає в грі тузів:на засуви узявши брами,стають різновидом ссавціввалети, животіють дамиу хтивості та у плітках,іржавіють мечі та списи,блукає сріблоокий Жах,облич відбілувавши риси,немов досвідчений різник.

А втім, із Злиднею нудноювін вивчити вже, мабуть, встигмистецтво криці, довжиноюу відстань до биття

І як не вчити?

Розгубилась,мов нетренований борець,людина і перетвориласьна скотовбивцю із борця.

Епоха чесних поєдинківі ера лицаря-борцязруйновані, як царство інків,в ту наглу мить, коли під сміхми віру в розпачі програлиу невмирущістьдуш людськихі смертні всіраптово

На нас планету нагорнутькурганом моторошнобарвнимі археологи назвутьколись людину “ноозавром”.

Але, хтось, поки ще ми єне попіл в кремаційній урні,подій колоду дістаєі… людство грає з Часом в “дурня”.

А він регоче з диваків,нахабні кидаючи жарти,бо знає те, що козиріву грі нема.

Краплені карти —ось явища життя є суть!..

Але колись повинна спастишахрайства чорна каламутьі карти зоряної мастіопиняться в земних невдах,фортуна до ста сонь здійметьсяна дюзах — трефових хрестах,розбурхається черва серця,коли впадуть зірки бубену пікову безодню неба.

Оце то гра!..

З моїх рамен,по історичному ганебноскоцюблених, впаде тягартяжіння.

Я всміхнусь безжурно,бо хід свійроблячи з-за хмар,я певен:

Час ще будев дурнях!