Нишком неначе досвідчений євнухтихо мов нота що спить у трубіпо площині відображень непевнихйшов я повзбіжно самому
І невловимим чудовиськом Нессіспостерігав як тягнула свій хвіствиснаженість пасажирських експресіву експресивну наснаженість
Рейки лискучі не перетиналисьбо ж є перетин ознака бідиі світлофори лукаві не зналисьіз відображеннями у
Небомов чорний собакаспрокволускиглило вітром та вічно глухілюди чвалали повздовж видноколуй небо збирало зірок
Ранок здирав їх а перше проміннятрощив у росах на зламу кутахйшов я по схрещенню світла і тінейквіти саджати на згаслих зірках.
