Кацай Олексій

Вітер яблука з гілля зриває,наче зрива
Одначе йому не щастить ніякприпинити рух,щоб досхочу,до знемоги їх наїстись
Він,
Єви зачіску розпатлавши,розпачливо щось кричить,втиха і зника,яблук пахощами

В пригод запаморочливому вирізненацька впав я на шляхів розкриллівідчувши що не зможу більше крастив забутих склепах зоряних
І зморений мов динозавр останнійстеп сивий зачаївся у чеканніхоч гучно з пляшки вибиває корокмій вічно п’яний
Зр...

Пропахнувши торішнім листям,вкриває ультрафіолетмоє загублене князівствона найзабутішій з планет
Бузкові хмари видихаєзаслаблий вітер зорь крихких
Безгучно час перетераєзалізні клямри брам важких
В степах зотліли

Вдосвітку змовкнуть труби органи й гітаривинайдуть раптом кола свої квадратуриі захворівши відчаєм архітектуритиша застигне темним гранітом нової
Під покривалом давніх часів заховавшисьвипнуться очі наче вузли на піднесених лицяхболю чекаючи ...

Мовчазно з простору відстані робитьзоряна яхта в сузір’ї Кіляй розповідає зістарілий роботнам про планету
Слухаємо молоді та дурненькізопалу блиск не сховавши очейз вуст механічних лункі побрехенькипро батьківщину
Ніби колись не у небі п...

Нишком неначе досвідчений євнухтихо мов нота що спить у трубіпо площині відображень непевнихйшов я повзбіжно самому
І невловимим чудовиськом Нессіспостерігав як тягнула свій хвіствиснаженість пасажирських експресіву експресивну наснаженість

Космонавтам
Час цифри у століть числітахлює, взнавши гри закони:вмирають биті королі,хоч невпольовані дракони,недобудовані міськіпалаци та сільські хатини,незавойовані жінки,невідвойовані країни,усе чекають їхніх військ,наказів, закликів та

А найголовніша безсоння потреба —то є плюскотіти обличчям в пітьмі,щоб в очі розплющені падало небо,щоб потім здригалися вії вві сні

Де зорі блищать мов облізлий той хромде хмари із обрієм скутіворуше пташина вогненним криломщоб темряву з неба
Не в змозі злетіти мабуть що від рана може ще дуже заранопроте вже минуле зникає і намлишає лиш пасма
І вже розпросталися крил...

Нас, чорними зірками обпалениху кострубатих нутрощах всесвіту,несе гора, що улетілаз недобудованої планети
Несе гора, літаюча в просторі,наш корабель зі згаслими дюзамиі в мікрофонах виє тиша,стиснувши мозок до скам’яніння
Летить гора, щ...

Незграбний вітер віхоли хвостомгатив у хмаровища шкаралущуа я плив навздогін за тим плотомз якого впав у воду
З колод слизьких на ньому небокрайна ньому й пози людські позалюдськіале усе ж це згублений мій райщо може вир здолати
Праворуч...

Світло розбилось на скалки і в кришталевому смерку безладдяледве в очах палахкоче смуток вечірнім багаттямварево чорних сузір’їв ллє порожнеча венована керамічні обличчя ворога і
Відлюдкувате каміння викресливши з небокраюз прихистку хмар пур...