1 min read
Слушать(AI)Мої мемуари
Коли я зістарюсь,то напишу мемуарипро височину майбуття,в якому я плив повсякденновсупереч хвилямпохмурого часуморя століть.
Про те майбуття,що повсякчасвиносить сотні наругвід теперішнього, але ліпитьз байдужих молекул хвилинприйдешнього сяючу брилу і тягартисячів буденних думоктягне уверх.
Незалюдненийострове Майбутнє,ти став притулкомдля прибульців і для втікачів!
На твоїх стрімких берегахми будували палацзо зухвало синього небаі довго вчилисьдихати разом вітром зірок.
І не було вороттяв країни-для-сліпців,в поселення-для-безмовних,в заповідники застиглих часів.
Коли я зістарюсь, то, мабуть,створю мемуариз віршів та мелодій, алечи зістарюсь я?..
Народився я в майбутті.
Кацай Олексій
Кацай Олексій Опанасович (нар. 7 червня 1954 р.) — український поет, прозаїк. Пише українською та російською мовами. Член Національної Спілки п
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Закоханий робот
Стрімкий наш часвигадливий на долі —у хащахзфантазованих історійзакоханогоробота я стрівщо награвав прадавніх зорь мотивдля дівчини з Північної Корониолюднившизвучання електронівозвучившилюбові кожну митьі слухав я у неземній місцинівесь нерухомий...
Егей музики!
Егей музики віє знов колючий вітер мандрівготичні простори небесіз обріїв здмухнувшита й кинувши в безоднюнестворених мелодійякі вагою небуттярозплескані до Егей музики нас настав світила колоталомв нового ранку мідний дзвіннесамови...
Фентезі
Вибухну мов Санторинадже я напевне знаю —вовкулаки всіх країнзнов єднаються у І безопірно мов слизточаться крізь огорожібо людина кожна ізвипадком нещасним Відчуває кожна злістьзголодніла та невчаснаі гризе коняки кістьтруп засмаживши<br...
Миттєкрай
У венах кров застигла наче в дроті мідьі мармуровим світлом лиця оповитізавмерлі навіки по різні боки митісебе знайшовши врешт у всесвіті Не міст брукований а невагома митькраї миттєвості єднає і у світінемає сил її утримать а графіттіслідів ...