І золотої й дорогої
І золотої й
Мені, щоб знали ви, не
Моєї долі молодої:
А іноді така
І золотої й
Мені, щоб знали ви, не
Моєї долі молодої:
А іноді така
Давно те діялось
Ще в школі,
Таки в учителя-дяка,
Гарненько вкраду п’ятака
І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краї:
То одинокому
Здається – кращого
Бували войни й військовії свари:
Галаґани, і Киселі, і
Було добра того чимало
Минуло все, та не пропало,
І небо невмите, і заспані хвилі;
І понад берегом
Неначе п’яний
Без вітру гнеться
Буває, іноді
Не знає сам, чого зрадіє,
Неначе стане молодий,
І заспіває… як уміє
І Архімед, і
Вина й не бачили
Потік у черево чернече
А ви, святиє предотечі,
І широкую долину,
І високую могилу,
І вечернюю годину,
І що снилось-говорилось,
Запалили у
Нову добру
Злі сусіди;
Й полягали спати,
І багата я,
І вродлива я,
Та не маю собі пари,
Безталанна я
І знов мені не
Нічого пошта з
За грішнії, мабуть,
Караюсь я в оцій
Була колись шляхетчина,
Вельможная пані;
Мірялася з москалями,
З ордою, з султаном,