Тарас Шевченко

Якби-то ти,
Богдане п’яний,
Тепер на Переяслав глянув!
Та на Замчище подививсь!

У бога за дверми лежала
А бог тойді з Петром
По світу та дива творив).
А   к а й з а к  на

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали,
Встали, подивились на той Чигирин,
Що ви будували, де ви панували!
Заплакали б тяжко, бо ви б не

Мені здається, я не знаю,
А люде справді не вмирають,
А перелізе ще
В свиню абощо та й живе,

Радуйся, ты бо обновила еси зачатыя студно.
Акафіст присвятій Богородиці.
Ікос 10Все упованіє
На тебе, мій пресвітлий раю

Погибнеш, згинеш,
Україно,
Не стане знаку на землі.
А ти пишалася

Чи то недоля та неволя,
Чи то літа ті
Розбили душу?
Чи

Із-за гаю сонце сходить,
За гай і заходить.
По долині
Козак смутний ходить.

Вітер в гаї не гуляє
Вночі спочиває;
Прокинеться —
В осоки

Ой умер старий
І старенькая мати,
Та нема кому
Тії радоньки дати.

За що ми любимо Богдана?
За те, що москалі його забули,
У дурні німчики
Великомудрого гетьмана.1845-1846

Задзвонили в усі
По всій Україні;
Закричали
Гине шляхта, гине!

Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось.
Болить

Царям, всесвітнім шинкарям,
І дукачі, і таляри,
І пута кутії пошли.
Робочим головам

Гори мої високії,
Не так і високі,
Як хороші, хорошії,
Блакитні здалека.

1Блаженний муж на
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.

Якби мені черевики,
То пішла б я на музики,
Горенько моє!
Черевиків немає

І знов мені не
Нічого пошта з
За грішнії, мабуть,
Караюсь я в оцій

В непробудимому Китаї,
В Єгипті темному, у
І понад Індом і
Свої ягнята і

Поема (перша
Я.
Кухаренкові.– Не варт, єй-богу, жить на світі!..– То йди топись! – А жінка!
Діти?– Ото ж то, бачиш, не бреши!

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?

І день не день, і йде не йде,
А літа
Пролітають,
Все добре з собою.

Он не п’ються пива-меди,
Не п’ється вода,
Прилучилась з
У степу біда.

Породила мати
В зеленій діброві,
Дала йому карі
І чорнії брови.