Інтродукція

Була колись шляхетчина,

Вельможная пані;

Мірялася з москалями,

З ордою, з султаном,

З німотою… Було

Та що не минає?

Було, шляхта, знай, чваниться,

День і ніч

Та королем

Не скажу

Або Яном Собієським:

Ті два

А іншими.

Мовчки панували.

Сейми, сеймики ревіли,

Сусіде мовчали,

Дивилися, як

Із Польщі втікають,

Та слухали, як

Навісне гукає.“Nie pozwalam! nie

Шляхта репетує,

А магнати палять хати,

Шабельки гартують.

Довго таке творилося,

Поки не в

Запанував над

Понятовський жвавий.

Запанував, та й думав

Приборкать трошки… не зумів!

Добра хотів, як дітям мати,

А може, й ще чого хотів.

Єдине слово “nie

У шляхти думав одібрать,

А потім… Польща запалала,

Панки сказилися…

Гонору слово, дарма праця!

Поганець, наймит

На ґвалт Пулавського і

Встає шляхетськая земля,

І — разом сто конфедерацій.

Розбрелись

По Польщі,

Волині,

По Литві, по

І по Україні;

Розбрелися та й

Волю рятувати,

Полигалися з жидами,

Та й ну руйнувати.

Руйнували, мордували,

Церквами

А тим часом

Ножі освятили.