І широкую долину

І широкую долину,

І високую могилу,

І вечернюю годину,

І що снилось-говорилось,

Не забуду я.

Та що з того?

Не побрались,

Розійшлися, мов не знались.

А тим часом

Літа тії

Марне пронеслись.

Помарніли ми обоє

Я в неволі, ти вдовою,

Не живем, а тілько

Та згадуєм тії годи,

Як жили

Друга половина 1848,

Косарал]