Напередодні всенародного святапокинувши могилу,
Марко виграбався на світ,розрівняв землю,щоб ніхто не помітив утечі,зайшов до найближчого райкому партії,вбрався в службовий одяг(йому попалися червоні сап’янці,сині шаровари з червоним поясомі сорочка з вишиваною манішкоюна всі груди).
Треба було чимось прикритисвою голомозу голову,але не було нічого підхожого,довелося задовольнитисяшапкою з молодого оленя.
Тепер можна й відзначитидесятилітній ювілей своєї смерті.
I Марко, махнувши рукою,вирішив проциндритичастину заощаджених за десять роківпартійних внесків:у гастрономі купив пляшку Московської,банку кільки в томатному соусі,головку цибуліі півбуханки житнього хліба.
Спорядивши сітку,він повернувся на цвинтар,випив, закусиві блаженно полежавши горілицьподався на
Світ відзначав 100-літній
Володимира Iлліча Леніна.
