Марко Безсмертний
Напередодні всенародного святапокинувши могилу,
Марко виграбався на світ,розрівняв землю,щоб ніхто не помітив утечі,зайшов до найближчого райкому партії,вбрався в службовий одяг(йому попалися червоні сап’янці,сині шаровари з червоним поясомі сорочка з вишиваною манішкоюна всі груди).
Треба було чимось прикритисвою голомозу голову,але не було нічого підхожого,довелося задовольнитисяшапкою з молодого оленя.
Тепер можна й відзначитидесятилітній ювілей своєї смерті.
I Марко, махнувши рукою,вирішив проциндритичастину заощаджених за десять роківпартійних внесків:у гастрономі купив пляшку Московської,банку кільки в томатному соусі,головку цибуліі півбуханки житнього хліба.
Спорядивши сітку,він повернувся на цвинтар,випив, закусиві блаженно полежавши горілицьподався на
Світ відзначав 100-літній
Володимира Iлліча Леніна.
Стус Василь
Other author posts
“Ця п’єса почалася вже давно”
Ця п’єса почалася вже давно, I лиш тепер збагнув я: то вистава,де кожен, власну сутнiсть загубивши,i дивиться, i грає Не живе Отож менi найщасливiша рольдiсталася в цiй незнайомiй п’єсi,в якiй я слова жодного не вчив(сувора таємниця)
“Так тонко-тонко сни мене вели”
Так тонко-тонко сни мене велиповз кучугури й урвища — додому,туди, назустріч горю молодому,де в кілька вод мої жалі теклиустами матері, дружини й сина Знялась моя жалоба до небес,бо замість дому був дубовий хресттак грубо струганий І в т...
Костомаров у Саратові
Але що ж робити живій душі у цій державі смерті В МисикIЗа роком рік росте твоя тюрма,за роком рік підмур’я в землю грузне,і за твоїм жалінням заскорузлим,за безголів’ям — просвітку нема Живеш — і жди
“Сидимо біля погаслого вогнища”
Сидимо біля погаслого вогнища,перетрушуємо в долонях попіл,розтираємо витухлі геть вуглини:а що як зажевріє раптом жар Тут темно і темно там і ще далі темно,але жар ніби жевріє Ось він задумано каже друг,очі його туманіють страхом