Мозолевський Борис
Балада про чорну тугу
Піла скрипка, гикав бубон,
Сонцем квітла флейта
Сакс надутий
Ледь за ними плентав
Ніч у саду
Ми в курені прокинулись вночі
Далекий вогник блимав на оборі
Кричали десь над Ніжином сичі,
І небо в сад обтрушувало зорі
Приморськ
На бригаді заврожаїлися сливи,
Возсідали баклажани на возах
Я приїхав у Приморськ такий щасливий,
Привітався тепло, скинувши рюкзак
Балада про рідну пісню
То не лебеді кричали,
Не сполохані зигзиці
То ловили
Українок білолицих
На самоті
Гуляю по Донеччині
Ти плачеш десь
Пусте
Світи мої
Освідчення
У тім саду, де вишні
І місто снило віщі сни,
Колись міщанство
Мене притисло до стіни
За хмарами
І все
І хмари
І нічого
По хмарах тінь від літака
Скіфський степ
Коров’як на могилі і тирса
Над могилою небо як дзвін
Щирим золотом степ цей світився,
Казанами і чашами цвів
Монолог до мами
На тих стежках за дальніми степами,
За полинами, сизими від мли,
Де ноги Ваші зранені
Терни колючі, мамо, наросли
Осінні сосни
Пройдемося до кемпінгу
І скінчено, і все
А явори
Виходять до шосе
Неоліт монолог
Над степом повінь місячна пливла,
Я гола йшла, збирала квіт ромену
В моїх очах кипіла синя мла,
І місяць цілував мені рамена
Робота жарт
Роботонько моя, моя скорбото
Чи любить хто, як я тебе люблю
Не кидай оком гнівно на
Ось тільки витру піт — і дороблю