На бригаді заврожаїлися сливи,
Возсідали баклажани на возах.
Я приїхав у Приморськ такий щасливий,
Привітався тепло, скинувши рюкзак.
Ніч стелилася росою по люцерні,
Молодик гойдала на плечі.
Перепели оглашали співом стерні,
Десь далеко ухали сичі.
Бригадир сільські розказував новини
Про врожай та все про клопоти свої.
Степ серпанком перед світом
Метеорів зоряні рої.
Я був справді, наче змалечку, щасливий,
А від чого був щасливий — сам не знав:
Чи від того, що в саду вродили сливи,
Чи від того, що Приморськ мене впізнав.
Бригадир примовк і став прощатися.
Вирувала сходу течія.
Степ горів собі барвінками хрещатими,
Мабуть, сам щасливий, як і я.
