Монолог до мами
На тих стежках за дальніми степами,
За полинами, сизими від мли,
Де ноги Ваші зранені
Терни колючі, мамо, наросли
Читать дальше
На тих стежках за дальніми степами,
За полинами, сизими від мли,
Де ноги Ваші зранені
Терни колючі, мамо, наросли
І таких, на жаль великий, носить ще земля:
Утекла від тата мама, кинула маля
Довелось женитись тату в зрілі вже літа
— Ну як тобі нова мама