2 min read
Слушать

Балада про рідну пісню

То не лебеді кричали,

Не сполохані зигзиці.

То ловили

Українок білолицих.

Степовими

Налетіли, ніби круки.

Рвали тіло нагаями,

Ще й ламали білі руки.

Потішались до світанку,

Все спалили до билинки.

Йшли при конях полонянки,

Цебеніла кров на литки.

А коли дорога

Відняла останні сили,

Забриніла раптом

Та й звелася в небо синє.

Яничари, яничари!

Чи не так співали мами?

Яничари йшли й мовчали,

Тільки плямкали губами,

Ніби, вчувши голос мамин,

Пригорталися до

Першим кинувся

Й заволав без тями:— Цитьте-е-е!

Та мелодія

Залила ревіння кляте.

Забивали кляпом рота

Виривалася з-під кляпа,

Зацвітала буйним квітом,

Билась в горі об

То ж чиї, скажіть, ви діти

Яничари, яничари?

Чи не кобзи і

Вам озвуться над

Пісню шаблями рубали,

Плюндрували копитами.

Вже й від бранок тільки шмаття,

А вона все лине й лине,

Ніби кара і прокляття

Біла туга

Не туман вставав із зілля,

Не сичі вночі кричали

Серед степу з

Землю їли яничари.

0
0
189
Give Award

Мозолевський Борис

Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Пальчик дорогой
Любовь как сон
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+