Скіфський степ

Коров’як на могилі і тирса.

Над могилою небо як дзвін.

Щирим золотом степ цей світився,

Казанами і чашами цвів.

Здавна тут не любили

Ні в пророцтвах, ні в справах

Мчали степом підпалені

З брехунами-жерцями на них.

Тут кипіла кривава робота,

Коли обрій війною горів.

І на горло карала

За підступність і зраду царів.

Відгуло, відпалало нестерпно.

Тільки золото сонцем сія.

Синім свистом над сизим

Славить вітер скіфське ім’я.