1 min read
Слушать(AI)Ніч у саду
Ми в курені прокинулись вночі.
Далекий вогник блимав на оборі.
Кричали десь над Ніжином сичі,
І небо в сад обтрушувало зорі.
Я раптом зрозумів: ця ніч
І я вже сам піду в ще довші ночі.
Твоя рука тоді знайшла мене,
І губи обпекли вуста і очі.
Ми вийшли в сад.
Під місяцем
Горіли сизо далі нахололі.
Кричали десь над Ніжином сичі,
І спав мороз під яблунями долі.
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Тим літом у Трахтемирові
На світанку приходила бабця Улита, Приносила спілих грушок полумисок, Казала: На, поїж за мого
Нічний літак
Нічний літаче, міста не буди, Нехай собі спочине в снах дитячих І так всю ніч ґвалтують поїзди Зажди хоч ти, не квапся, мій літаче
Освідчення
У тім саду, де вишні І місто снило віщі сни, Колись міщанство Мене притисло до стіни
Напруга
Інженерові-енергетику М Прокидайся, інженере, Ковдру сну під ноги вергай Морок ночі
