Піла скрипка, гикав бубон,
Сонцем квітла флейта.
Сакс надутий
Ледь за ними плентав.
Як молодість танцювала,
А старість зітхала,
А за ними чорна
Хижо реготала.
Як та юність — тонкостанна,
Старість — тонкосльоза.
А вона, несамовита,
Вся у сизих грозах!..
Пішла юність попід верби,
Старість — спать додому.
Звилась туга тоді в небо,
Викресала грому!
Юність гучно розсміялась,
Старість — засмутилась.
А та, чорна, впала
Та й слізьми умилась.
