2 min read
Слушать

Монолог до мами

На тих стежках за дальніми степами,

За полинами, сизими від мли,

Де ноги Ваші зранені

Терни колючі, мамо, наросли.

Зберу увесь набуток свій у жменю.

Важкий мій плуг, пісна моя рілля!

Ви так хотіли щастя задля мене!

Не дочекались… Пухом Вам

Я все іду, й всього мені замало

Доріг і звершень, друзів і мети.

Ви щось таке на світі знали, мамо,

Чого мені повік не осягти!

Як часто я, коли в душі досада,

Коли не піддається висота,

Вас кличу не докличусь на пораду!

Та голос мій до Вас не

І знов лежу і думаю ночами,

Бо світ цей мій і в ньому все моє!..

Вже наче й треті півні прокричали,

А день не йде, і сонце не встає.

І озирнусь на шлях свій, серцем збитий,

Прониже груди холодом в імлі: .

На тих стежках, де я горів для світу,

Щось гостре пробивається з землі.

0
0
140
Give Award

Мозолевський Борис

Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+