Оленка Скрипник

Оленка Скрипник

3 карма
Все работыПоиск

от·
Прости мені, мамо прости
За те, що так рано загинув,
На пам’ять мені збережи
ті, сльози з гіркого полину.
Прости, мені, мамо, прости

Читать дальше

от·
Це боляче, мамо, не бачити світ?
Це боляче бути незрячій?
Сидіти в самотності цій стільки літ
І знати, що вже не побачу.
Це боляче, мамо, не бачити світ!

Читать дальше

от·
На папір упалиу багрянці квіти,
і виводить пензлик
сині мотилі.
Вже у даль відходить
тепле, тепле літо

Читать дальше

от·
Я - українка! Я донька народу.Сягаю корінням глибин родоводу
Де кожная пісня -душа ніжна щира
і де колисанка - матуся то мила.
Де вітер і поле - то чиста свобода
де карим очатам нема переводу

Читать дальше

от·
На могилі лежатьсвіжі маки одні
і на них вітерець
повіває,
а обабіч ,он там
стара жінка

Читать дальше

от·
Українці! Любіть вашу мову!в ній і ніжність, і ласка звучить,
Має безліч пісень калинових
і у кожному слові бринить.
Ваша мова все квітнути буде
лише ви розвивайте її,

Читать дальше

от·
У теплу погожую порусидів біля ставу юнак,
Вдивлявся в глибінь він прозору
пишався собою дивак.
Любив він дивитись у воду,
але не в річну глибину

Читать дальше

от·
Був Іванко з Черемошу,
а з гір та потічка
полюбилась тиха, ясна
дівчина Марічка.
Із дитинства полюбились,

Читать дальше

от·
В п'ятнадцять юних літ
у нас ще стільки сили.
Для того, щоб творить,
Шляхом безмежним йти,
І щоб зробить усе,

Читать дальше

от·
Вона так любила цвіт яблуні. Його аромат нагадував їй про роки щасливого, безтурботного дитинства поряд зі своєю сім'єю. Так, саме цей цвіт приносив їй безмежну радість, але водночас і гіркий смуток. Дівчина обожнювала весну, тільки тому, що в цей...
Читать дальше

от·
Лунає вальс в пустій кімнаті,
Як він зажурено звучить!
І слухає його вдесяте
Та тиша ,що ось тут стоїть.
Вірш до новели Ольги Кобилянської "Меланхолійний вальс"
Читать дальше

от·
Сумно стоїть наша школа,
Віти верба похилила.
Треба прощатися з нею,
Хоч і іти нам несила.
Ключ журавлиний у небі

Читать дальше

от·
Стояла,рипіла осіння вербаі листя її опадало.
Вже літ з пятдесят
десь мала вона.
Ось - ось її смерть вже чекала.
А вітер шумів, її не жалів,

Читать дальше

от·
Мамина вишня в саду проростала,
Догляд і радість завжди вона мала.
Хоч і не чула від діток ні слова:
Вдячного "дякую", люба та мова.
Вишні щорічно родили у неї -

Читать дальше

от·
Вона прийшла жаданна, тихаПринесла барви чарівні.
І не бажавши того лиха,
Вселила у серця пісні.
Красиво, ніжно розсипала
Травинку кожну по землі,

Читать дальше