2 min read
Слушать(AI)Школа
Сумно стоїть наша школа,
Віти верба похилила.
Треба прощатися з нею,
Хоч і іти нам несила.
Ключ журавлиний у небі
Ми тим ключем і полинем
Всі вже покинем домівки
І полетимо у вирій.
Мамі і батьку вклонюся,
Що хвилювались всі ночі
Нас виглядали зі школи,
Ваші ласкавії очі.
Руки тепло дарували,
Навіть в лихую годину
Ви нас усіх пригортали,
Як ту маленьку дитину.
Вже підросли ми так швидко,
стежка свій шлях прокладає
Ми вже дорослі лелеки -
нас ще багато чекає.
Мудрість учителя знову,
Буде тепер межи нами
і теплоту, що лишали
В наших серцях ви роками.
Край і калину з вербою
будем завжди пам'ятати
І повертати додому
знову до рідної хати.
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Прости мені, мамо прости...
Прости мені, мамо прости За те, що так рано загинув, На пам’ять мені збережи ті, сльози з гіркого полину. Прости, мені, мамо, прости
Це боляче, мамо, не бачити світ?
Це боляче, мамо, не бачити світ? Це боляче бути незрячій? Сидіти в самотності цій стільки літ І знати, що вже не побачу. Це боляче, мамо, не бачити світ!
Верба
Стояла,рипіла осіння вербаі листя її опадало. Вже літ з пятдесят десь мала вона. Ось - ось її смерть вже чекала. А вітер шумів, її не жалів,
Мамина вишня
Мамина вишня в саду проростала, Догляд і радість завжди вона мала. Хоч і не чула від діток ні слова: Вдячного "дякую", люба та мова. Вишні щорічно родили у неї -