Сумно стоїть наша школа,
Віти верба похилила.
Треба прощатися з нею,
Хоч і іти нам несила.
Ключ журавлиний у небі
Ми тим ключем і полинем
Всі вже покинем домівки
І полетимо у вирій.
Мамі і батьку вклонюся,
Що хвилювались всі ночі
Нас виглядали зі школи,
Ваші ласкавії очі.
Руки тепло дарували,
Навіть в лихую годину
Ви нас усіх пригортали,
Як ту маленьку дитину.
Вже підросли ми так швидко,
стежка свій шлях прокладає
Ми вже дорослі лелеки -
нас ще багато чекає.
Мудрість учителя знову,
Буде тепер межи нами
і теплоту, що лишали
В наших серцях ви роками.
Край і калину з вербою
будем завжди пам'ятати
І повертати додому
знову до рідної хати.
