На могилі лежать
свіжі маки одні
і на них вітерець
повіває,
а обабіч ,он там
стара жінка
сидить
і сльозами могилу
вкриває.
"Сину мій, як поліг -
я ж не знала тоді,
я ж тебе виглядала, чекала."
""Сину мій, як ти ріс -
я плекала тебе,
та ця клята війна відібрала.""
Ще не було тобі
вісімнадцяти літ,
як прийшла
та біда в нашу хату
і пішли на війну
і старі, і малі
і сказав ти:
"" Піду воювати!""
Я ж тебе берегла
і просила тебе:
"" Не ходи на війну
ти мій синку!""
Ти не слухав тих слів,
все ж пішовши на бій,
й повернувся в могилі із цинку.
І ще стільки як ти
полягло на війні,
А тепер у землі спочиває
Ой страшна ж та війна,
та жорстока війна
"" Найдорожче в людей відбирає!""
