Старики

Мов монстр предковічниймісто спитьа в його нутрощахпоплямлена очиськами юрмаа чи розквяцянаобличчями пітьмавивчає вулочок нуднихнудотні мудрощів кавернометріїневігластвалунинесамовитозрадившисвої дитячі сниі сиві зорі на проміння спершись…

Ми потопаємо усе своє життяв минулому і нас не врятуватизникаємо й на берег черепиз імли виносятьокеанські Той гине у штормах величних змінтой скаженіє в мертвім штилі будень —лиш хилитає дзвони течіяв каплицях Та ще вони бентежать…

Коли розчиняється ніч у прозорій росіміжзоряне я викликаю для тебе Ми цілуємось довго прощаючись а мовчазнийводій нас чекаєі ховає за склом вигляд свій Прошепочу щоб не чув він “любов не зникайу дня нескінченності не І…

Навпіл розтято серця і осердяздерто гримасами з лиць людські рисивже не страшні ні хвороби ні списибо у скафандрах вийшовши з лісунам задарма пропонують безсмертяначе голодному варево з дертівгору здійнявши скоцюблені пальцічи то прибульці а чи…

Хоч всеньку ніч краплинки зорепадушукай, та їх не знайдеш ти ніде,бо тільки-но зоря на землю пада,вона відразу квіткою стає. Горить її проміння — не згорає,згущавившись у теплі пелюстки,і пахощі чужого небокраюусе живе бентежать…

Змикались міцночорні мацавки імликрізь них точились миу небовони висмоктували насаж до нейронів днавтекла злякавшись ошелешена лунаіз небаалезоравши ночі перелігсамотину із себе вичавив наш криктаки зробивши крокдо гомону зіроккрізь небоі довго…

Стрімкий наш часвигадливий на долі —у хащахзфантазованих історійзакоханогоробота я стрівщо награвав прадавніх зорь мотивдля дівчини з Північної Корониолюднившизвучання електронівозвучившилюбові кожну митьі слухав я у неземній місцинівесь…

У венах кров застигла наче в дроті мідьі мармуровим світлом лиця оповитізавмерлі навіки по різні боки митісебе знайшовши врешт у всесвіті Не міст брукований а невагома митькраї миттєвості єднає і у світінемає сил її утримать а графіттіслідів…