Грабіжники могил
В пригод запаморочливому вирізненацька впав я на шляхів розкриллівідчувши що не зможу більше крастив забутих склепах зоряних
І зморений мов динозавр останнійстеп сивий зачаївся у чеканніхоч гучно з пляшки вибиває корокмій вічно п’яний
Зрадливі гості чорної безодніми з ним нерідко як оце сьогодніскарб відкопавши Дрейків або Дракулсідали поряд а частіше
І віщуни щось тихо белькотілидуша була віддалена від тілажовтіло листя з хворого корінняй під сонцем місце наше було в
А ми з ним нічого не відчувалиі кладовища потоптом топталий знайшовши манну божеської зливив пакетах продавали оте
Та ось злодійкуваті наші лицяневдач зібгала злидня-моровицяі коло часу навкруги статечнозмика охайна мертва
Ми життєздатні та не життєдайні”сичим від алкоголю одностайніі засипає ніч чорнющим глеємрозритий схил між небом та землею.
