1 мин
Слушать(AI)“На мілині космічних океанів”
На мілині космічних океанівяк сполохстоять церкви чи іншопланетянив скафандрах білих в золотих
Галактики ранкової змедвянівгіркий серпанокі промені вилущуючи з сонцярозхитується ледь рипучий
Ми зробимо на нього крок з екранучи зо старих іконі з вами ваш згадавши сонподілимосьземлі та неба хлібом і вином.
Кацай Олексій
Кацай Олексій Опанасович (нар. 7 червня 1954 р.) — український поет, прозаїк. Пише українською та російською мовами. Член Національної Спілки п
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Вертаємось
Пропахнувши торішнім листям,вкриває ультрафіолетмоє загублене князівствона найзабутішій з планет Бузкові хмари видихаєзаслаблий вітер зорь крихких Безгучно час перетераєзалізні клямри брам важких В степах зотліли
Квітка
Хоч всеньку ніч краплинки зорепадушукай, та їх не знайдеш ти ніде,бо тільки-но зоря на землю пада,вона відразу квіткою стає Горить її проміння — не згорає,згущавившись у теплі пелюстки,і пахощі чужого небокраюусе живе бентежать навкруги ...
Фентезі
Вибухну мов Санторинадже я напевне знаю —вовкулаки всіх країнзнов єднаються у І безопірно мов слизточаться крізь огорожібо людина кожна ізвипадком нещасним Відчуває кожна злістьзголодніла та невчаснаі гризе коняки кістьтруп засмаживши<br...
“Всмоктала чорна ряска зорепад”
Всмоктала чорна ряска зорепадхапа парсеки ротом безупиннов акваріумі трьох координатмій зорелітяк без води У склі безодніпогляд вже померху порожнечузгусло безгомінняі темно навкруги і ні шешерхлиш нескінченність зорі нишком І ось тоді я...
