1 min read
Слушать(AI)Дзвони Атлантиди
Ми потопаємо усе своє життяв минулому і нас не врятуватизникаємо й на берег черепиз імли виносятьокеанські
Той гине у штормах величних змінтой скаженіє в мертвім штилі будень —лиш хилитає дзвони течіяв каплицях
Та ще вони бентежать берегиті дзвони не розколоті — зарослітравою небуття і їм у тактщось метроном відлічує прибоюале ніяк не може полічитибо океан то є не сума хвильа нескінченність
Сріблясті риби й бронзові птахимісцезнаходження тих дзвонів знаютьадже вони луна їх у живемутована і вранішні рибалкиїх випускають з неводів своїхі щось кричать услідзірвавшись раптом в таїну із
Летючого Голландця”.
Кацай Олексій
Кацай Олексій Опанасович (нар. 7 червня 1954 р.) — український поет, прозаїк. Пише українською та російською мовами. Член Національної Спілки п
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“Всмоктала чорна ряска зорепад”
Всмоктала чорна ряска зорепадхапа парсеки ротом безупиннов акваріумі трьох координатмій зорелітяк без води У склі безодніпогляд вже померху порожнечузгусло безгомінняі темно навкруги і ні шешерхлиш нескінченність зорі нишком І ось тоді я...
Механічний жовтень
Від жовтневих дощів листя іржавієа речі виходять з помешканьі крокують по калюжамкрізь бризкотливе скливобезладу Підшипники краплинмеханізму погодицокотять вкриваючиповерхню вітру ледь смугастоюгальванопластикоюметалізованого Зношені реч...
Вогнептах
Де зорі блищать мов облізлий той хромде хмари із обрієм скутіворуше пташина вогненним криломщоб темряву з неба Не в змозі злетіти мабуть що від рана може ще дуже заранопроте вже минуле зникає і намлишає лиш пасма І вже розпросталися крил...
Планета дощів
або вірш без початку та кінцягойдався тиші дивний щемвдяглись рослини в колір медумовчав комп’ютер і дощемдоїлася корова небаледь ремигала вітерцема з-під цеберки зорелітузміївся сизим ручаємнаволглий мотузок орбітиу хмаровище вгрузнув крикта й ро...