Дмитро Загул

На європейському цвинтаріпогасили ліхтарі;
Заграла на своїй
Скажена кров в німій отарі,
Здригнулись вівчарі

Прийшов, як звір із нор пустелі,
Я був, як єсть
І зрушив душі,стер оселі,
Переорав степи веселі

Порозпліталися
Білих лілій і білих бігоній,
Буйно розвились червоні троянди,
Засміявся мак червоний

Вороногривий
Махнув розхристаним хвостом
На землю впала чорна тінь,
Лежить земля хрестом

Пливіть, полумінні пілоти,
В повітрі – плинному склі
До сонця до
З півсонної землі

Хай гине все, що жить не варте,
У кого замість сяйва – дим
Набік – у кого биті карти
З дороги силам молодим

Там, де втомно в темінь
Кучерявий вечір,
Хтось невтомний дзвоном
Про чарівні речі

Підкравсякруком до душіі серце
І крапле кров,сочиться
На прапори чужі
Наш день – вогонь,

Очі заплющу – і бачу:
Летить чорнокрилий птах,
Що хоче кров
Точити по степах

Десь до осель далеких,
Аж за Дністер і Збруч,
Летить наш тужний клекіт,
Як журавлиний ключ,

На варті шляхетської
Герої нових
Танцюють весільний
На гробі убитої матері

Вони сидять серед
І продають дрантивий крам,
Нікому непотрібний
Перед ними храм краси захмарив