ІV “Очі заплющу і бачу”

Очі заплющу – і бачу:

Летить чорнокрилий птах,

Що хоче кров

Точити по степах.

Уха затичу – і чую:– Волі доволі!

Я йду!

І чулим серцем

Ще більшу біду.

Невже ж і я

Дивитись і мовчать?

Нехай осліпну, а скрикну:

Навіщо той чад?

Невже ж тремтіти

Сплюгавлена душа?

Не витримать серцю облуди,

Це ж гірш од ножа!

Хочу не знати – і знаю:

Загублене весло!

Несе в далечінь

Схвильоване русло.

Брехать не в моїй

Яку – чи оцю, чи ту?

Я мушу знайти в цій

Світлу мету!

Я мушу збагнути добре,

Я мушу пізнати все!

Де світлосяйний обрій?

Куди ж отой вир несе?