Далекі заклики Фрагменти

Прозора мла довкола,

В задумі

Над морем

Хмаринка льодова.

З замисленого парку,

Далеко від людей,

Живлюсь на білу

Крізь просвіт голубий.

Як вітер

Між листям угорі,

Встають нові

І спогади старі.

І заклики

З далекої

Летять, мов ті лелеки,

Мов легкі журавлі.

Забудь за бурю й за турботу!

Забудь любов, і страх, і гнів!

Хай серце буде – крига льоду,

Щоб тільки дух полуменів.

Лети в світи за вільним

Одвічних зір, ясних вогнів,

Ти будь співцем, ти будь

Минулих і майбутніх днів!

Угору дух, у вічність очі!

Хай зникне з обрію земля,

Нехай бринять слова пророчі,

Мов журний клекіт журавля.

Ні!

Я ненавиджу спокій!

Краще вже вихор і вир!

Хай бурі та буйні

Зів’ються й поллються в простір!

Ненавиджу плоскі

І лінії рівних доріг.

Хай через кручі й

Летить мій нестримний біг!

Люблю підійматися

І раптом – падати вниз,

Знаходити знову

І бігти крізь гори й ліс.

Люблю провалля і скелі,

Де грають веселі струмки,

Розгублені в горах оселі,

Оази і дикі піски.

ІVНема спокою без турботи,

Нема життя без чорних бур,

Бо серце може й захолоти,

Як на воді холодна хмур.

Коли ні крихточки любови,

Ні зненависті, ні страху,

То про красу не буде й

На вбогім життєвім шляху.

О люба земле, рідна земле,

Пилинко в бурі світовій!

Далекі заклики даремні,

Бо я до смерті – тільки твій.

З

И

И”,

А

У, 1926 р.