Дмитро Загул

Дмитро Загул

1,002 карма
Стихи Дмитро Загула. (укр. Дмитро Юрійович Загул; 1890—1944) — украинский поэт, переводчик. Автор стихов: Прийшов, як звір із нор пустелі, Очі заплющу і бачу, На варті шляхетської ватри, Підкрався круком до душі, Черемош .
Все работыПоиск

Перший мій погляд

от·
Мій перший погляд
На заграву сонця впав,
І промінь
Мої очі вперше скупав
Читать дальше

Згадка Бувало в сутінку вечірнім

от·
Бувало: в сутінку вечірнім,
Як обрій кров’ю догорить,
Стаю невпевненим,
І туга пережитих
Читать дальше

ІV “Очі заплющу і бачу”

от·
Очі заплющу – і бачу:
Летить чорнокрилий птах,
Що хоче кров
Точити по степах
Читать дальше

Обжинкова

от·
Нехай гуде
Мелодія дротів,
Як пісня
На радісний мотив,
Читать дальше

Дівоча туга

от·
Голосом горлицісерце туркоче –тремтить, як оголенагілка в
О моє бідне,стурбоване серце,як зустрічаєш тивесну свою
Біле, пругкемоє тіло дівоче –блискуче, мов перший сніг,зворухнулося,затріпотіло,як перший листок
Затремтіли тонкі воло...
Читать дальше

Сурмач

от·
Не крик архангельської
Не вірю я в небесний суд),
А тут ідуть народи бурні,
Червоні маєва несуть
Читать дальше

Будівля майбутнього

от·
Праця титанів,
Зоряних сердець
Не
Їх вільний герць
Читать дальше

HEIMWEH

от·
Десь до осель далеких,
Аж за Дністер і Збруч,
Летить наш тужний клекіт,
Як журавлиний ключ,
Читать дальше

Далекі заклики Фрагменти

от·
Прозора мла довкола,
В задумі
Над морем
Хмаринка льодова
Читать дальше

Ворожим городам

от·
Мить по заході сонця
Монотонно шумить очерет,
І трава, мов сонна,
Хилиться,
Читать дальше

Дифірамб водоспаду

от·
Води і люди
Ви вічний, могутній рух
Нестримні діти природи,
Спонука спонук
Читать дальше

Братам поза межі

от·
Флейтою плаче серце до вас,
Сопілкою схлипує:
Покинуті
Пасерби долі
Читать дальше

Спомин

от·
Скільки, скільки довгих років,
Років горя і турботи,
Проминуло з того часу,
Як по горах я ходив
Читать дальше

І PEREANT MORITURI

от·
Хай гине все, що жить не варте,
У кого замість сяйва – дим
Набік – у кого биті карти
З дороги силам молодим
Читать дальше

О моя остання світла мріє

от·
О моя остання світла мріє,
За тобою мій співучий льот
Може, ще раз промінь твій
І розтопить кількалітній льод
Читать дальше

Марійка

от·
В вечірню, химерну годину,
Як обрій гине в імлі,
Не раз без руху застигну,
І тужно стане мені
Читать дальше
Показать больше